У науковій літературі існує багато трактувань та підходів до розуміння соціального інституту. Часто він розглядається як сталий комплекс формальних та неформальних правил, принципів, норм, установок, що регулюють різні сфери людської діяльності. Між інститутами https://gi.edu.ua/koledzh/pidrozdily/biblioteka/bibliotechni-resursy/item/357-elektronni-periodychni-vydannia-ukrainy існує залежність; зміни в одному інституті, як правило, спричинюються до змін в інших. Проте це не означає, що бракує інституційної автономії. Кожен з інститутів намагається зберегти недоторканними свої інституційні норми, правила, кодекси та ідеологію.
Господарсько-економічний інститут, який задовольняє потреби у виробництві, споживанні, обміні, і розподілі матеріальних благ. Що стосується додаткових функцій, їх слід розглядати в контексті основних інститутів. Соціальні інститути розрізняються не тільки за характером реалізованих нею функцій, але і по тому, як вони взаємодіють один з одним. Відлажений і регулярний, тобто інституціональний аспект соціального життя. Регламентованих, контрольованих і стійких соціальних взаємодій, соціальних зв’язків. Процес інституціоналізації – утворення соціального інституту – передбачає кілька етапів. Інституціоналізація – шлях регуляції людської діяльності, забезпечення організованості, упорядкованості, нормативності життя суспільства і підвищення його ефективності.
Наприклад, інститут освіти реалізує потребу людей в отриманні і передачі знань, а інститут сім’ї – в задоволенні базових потреб, а також турботі, підтримці, вихованні сім’ї, організації спільної господарської діяльності. Кожний соціальний інститут мас свою систему цінностей та правил, які визначають мету його діяльності І її норми дозволяють, пропонують або забороняють певні види поведінки, що робить дії людей доцільними та корисними. З цієї точки зору інституціалізація – цс прийняття індивідом, групою норм та зразків поведінки, що регулюють різні аспекти людської діяльності, сприяють задоволенню потреб, прийнятній поведінці. Наприклад, для первісного людського стада був характерний проміскуїтет – невпорядковані, нестабільні статеві стосунки. Поступово вони були обмежені заборонами, зокрема забороною кровозмішення.
Економічно-соціальних (власність, господарські об’єднання). Разом з професійними якостями і навичками знання здатні передавати менталітет, тобто готують громадянина конкретної країни. Кожен інститут виконує важливу суспільну функцію. Наявність символів (герб і прапор у держави, ікони, релігійні символи у церкви і так далі). Працювати в інтересах більшості населення, беззаконні, криміналізації, корумпованості. Держава, адміністративні органи, політичні партії і рухи, об’єднання, армія та ін. —релігійні, які організують ставлення людей до релігії.
У цьому контексті поняття і види соціального інституту коректніше було б розглядати як організовану підсистему з постійною структурою, але з варіативними елементами і функціями. Її прийнято вважати найважливішим інститутом держави. Саме в сім ‘ї люди отримують перші базові знання про зовнішній, соціальний світ і правила, що там встановлені. Сім ‘я – це базовий осередок суспільства, який характеризується добровільним вступом у шлюб, веденням загального побуту, прагненням до виховання дітей. Відповідно до цього визначення виділяють основні функції соціального інституту сім ‘ї. Наприклад, економічна функція (загальний побут, ведення господарства), репродуктивна (народження дітей), рекреаційна (оздоровлююча), соціального контролю (виховання дітей і передача цінностей).
Водночас інституційні кризи є нормальним явищем функціонування соціальних інститутів і умовою його модернізації. Відтворення членів суспільства (цю функцію виконує передусім інститут сім’ї; до неї причетні й інші соціальні інститути, які зацікавлені в нормативному або моральному регулюванні народжуваності — держава, церква, медицина тощо). Як соціальний інститут і вид діяльності наука виникла в епоху середньовіччя. Її поява була викликана необхідністю обслуговувати капіталістичне виробництво, що розвивається. Призначення науки як виду соціального інституту суспільства полягало в удосконаленні теоретичних знань, без яких неможливим був би навіть найменший розвиток промисловості. Кожному виду соціального інституту притаманні свої функції і призначення.
До того ж брати активну участь у міжнародному співробітництві, щоб захистити інтереси країни, вирішити глобальні проблеми і налагодити вигідні контакти для економічного розвитку. Групи та організації, які задовольняють потреби нагороду або соціальної групи. Наявність матеріальних об ‘єктів необхідно, щоб виконувалися функції, заради яких був створений інститут. Наприклад, для інституту освіти необхідні навчальні заклади, книги та інші матеріали, щоб діти могли навчатися.
В інших проєктах
На початку розвитку соціології, соціальна реальність розглядалась як реальність інституціональна, тобто реальність соціальних інститутів. Відповідно і перша в історії соціології перспектива сприйняття, опису і пояснення дійсності отримала назву інституціоналізм. Власне і соціологія розглядалась як наука про макроструктури суспільства — соціальні інститути.
Що таке соціальний інститут?
Соціальні інститути, а також організації в системі соціальних зв’язків не що інше, як свого роду скрепи, на котрих тримається суспільство. Соціальні інститути – (від лат. Institutum – установа) – історично установлені форми організації спільної діяльності людей. Поняття “соціальний інститут” запозичено із юридичної науки, де воно визначає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини. Інтегративна функція полягає в забезпеченні згуртування, взаємозалежності і взаємовідповідальності членів суспільства, що відбувається під впливом інституціоналізованих норм, правил, санкцій і системи ролей. Інтеграція людей в інститути передбачає консолідацію чи об’єднання зусиль, мобілізацію кожним членом групи своїх ресурсів для досягнення спільної мети і узгодження особистих цілей із цілями інших членів групи. Соціальний інститут – це організована система соціальних зв’язків (система ролей і статусів), створена для задоволення найважливіших потреб суспільства і яка регулюється соціальними нормами, формальними і неформальними правилами. Уперше поняття соціального інституту як способу організації внутрішнього життя і взаємодії спільнот увів у соціологію Г.
ФУНКЦІЇ, РОЛІ ТА ОЗНАКИ ОСНОВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ СУСПІЛЬСТВА
Г.Спенсер вважав, що соціальні інститути є каркасом соціуму і виникають внаслідок процесу диференціації суспільства. Еволюцію регулятивної системи суспільства він поєднував з розумінням соціальних інститутів. Російський соціолог С.Фролов стверджує, що соціальний інститут — це організаційна система соціальних зв’язків і норм, яка об’єднує значущі суспільні цінності і процедури, що задовольняють основні потреби суспільства.
